Блог Шаран Тетяни Василівни

Насильство в дитячому колективі

Насильство в дитячому колективі    

Мета:  дати учням розуміння витоків насильства, виявити ненасильницькі способи вирішення конфліктів, причини насильства,  усві­домити факти насильства щодо себе та інших ; формувати у школярів позитивний імідж здорової людини, діагностувати форми насильства.

Очікувані результати: нейтралізувати думку «таке тільки в мене трапилось», виявляти дітей, які перебувають у несприятливих умо­вах, в екстремальній ситуації.

                                               Перебіг заходу

І.Вступ

1. Привітання

2. Вступне слово педагога, ознайомлення з темою та метою заняття

Нині серед школярів надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.  З жорстокістю і цькуванням школярі зустрічаються набагато частіше саме в середовищі своїх однолітків. Якщо в учнів молодших класів «винахідливості» вистачає на те, щоб заховати речі в роздягальні, обзиватися і штовхатись портфелями, то старшокласники можуть бити обрану жертву, тиснути морально, роблячи повноцінне навчання неможливим. Психологічне насильство в школі можна вважати більш витонченими  «тортурами», тому що садна гояться, а моральна травма з'їдає дитину зсередини постійно. Якщо дитину ображають, дражнять у школі однолітки, її успішність страждає, а погані оцінки – ще один привід для зниження власної самооцінки. Замкнуте коло. Але вихід шукати необхідно в будь-якому випадку.

ІІ Основна частина

1.Виступи учнів

І учень: Щонайменше третина українських школярів були жертвами цькування з боку однолітків. Такими є дані Інституту соціальної та політичної психології, які опитали учнів у чотирьох столичних школах. Агресія і залякування однокласників є серйозною проблемою в Україні, кажуть фахівці. Дослідження показують, що таке явище зустрічається серед українських підлітків удвічі частіше, ніж у європейських країнах

 

Вчитель робить запис на дошці: Потрібно переконувати дітей, що вони мають право на захист, що просити допомоги не соромно, а необхідно!

Вчитель: Звичайно, не завжди ці характеристики призводять до того, що людина стає жертвою. Випадки бувають різні, але в особливо тяжких, жорстоких випадках, жертву можуть довести до суїциду.Часто батьки виховують своїх дітей у дусі не оскарження – «не скаржся», «вирішуй свої проблеми сам» і т.д. Це веде до того, що дитина стає жертвою і мовчки, самотньо, тяжко страждає від приниження і болю. Буває так, що батьківський авторитаризм, агресія і жорстокість роблять дітей теж такими, в них виявляється потреба когось принижувати і пригноблювати, щоб зігнати власні образи, які йдуть із сім’ї. Це – сімейні фактори.

ІІ учень: Знущання в школі – це вид насильства, у якому жертва потерпає від повторних навмисних згубних дій однієї особи або групи. Буває фізичним, психологічним (емоційним, моральним), вербальним (словесним), економічним, іноді сексуальним. Може бути комбінованим.

 Фізичне насильство - коли б’ю, плюють, штовхають, смикають, відбирають гроші, підставляють ногу, забирають речі, нищать чужі речі.

Словесне і безслівне насильство - докучання, передражнювання, глузування, висміювання, ображання, осоромлення, зачіпання, погрожування,   розповсюдження   пліток   і   наклепів   (особисто   чи в Інтернеті), показування непорядних жестів.

ІІІ учень: Між фізичним і психологічним насильством розмістилася така форма, як третирування – вербальні погрози, образи, стосуни, штовхання. Сюди входять і словесні образи, і приниження етнічного чи статевого характеру. До психологічного насильства ще входить така форма тиску, як бойкот – змова групи людей про недопущення контактів і спілкування, вигнання із суспільств.

2. Бесіда з учнями

-         Які види насильства відчули ваші знайомі чи ви особисто? (усі варіанти відповідей дітей записувати на дошці).

 

-         Що, на ваш погляд, відчуває жертва? (безсилля, образу, самотність, біль, озлобленість, неповагу до себе – всі варіанти записати на дошці)

 

-         Які наслідки агресивних дій? (страхи, низька самооцінка, самонеповага, образа на тих, хто не допоміг, відвернувся, бажання мстити тощо).  Який наслідок є найбільш страшним? (Суїцид) Якщо у дитини виникають подібні думки, необхідно, щоб вона знала: вона має право на допомогу! Вона має йти до дорослих, котрі зможуть допомогти та котрим вона довіряє.

   3. Запитання дітям ("Мозковий штурм") (відповіді записувати на дошці)

    - До кого ви звернулися б, якщо, припустимо, стали жертвою систематичного жорстокого поводження і не змогли за себе постояти самостійно з причини дисбалансу сили? Кому ви довіряєте? В школі це дорослі, у першу чергу,  -  соціальний педагог та психолог школи, можливо, заступник директора з виховної роботи або класний керівник, класовод, лідери шкільної громади.

ІV учень:  Кожна дитина-жертва має сказати собі: «Я цього не заслуговую!» і шукати шляхи звільнення через допомогу дорослих, фахівців.

  Запитання дітям:

-         Як ви думаєте, що відчуває агресор під час насильства? (відповіді записати на дошці, потім, в обговоренні, підвести до таких відповідей: пошук домінування, самоствердження, відстоювання лідерства, задоволення внутрішніх комплексів, проекція внутрішньо сімейних взаємин). 

 

Висновки потрібно зробити разом з дітьми: часто агресор – зовсім не сильна людина, можливо, через зовнішню агресію і жорстокість він сам собі доводить, що сильний. Спровокувати подібну поведінку також може ігроманія (захоплення жорстокими та агресивними комп’ютерними іграми). Часто в родині агресор піддається різним видам насильства.

Запитання дітям (усі відповіді записувати на дошці):

- Скажіть, чи може дитина виплескувати в школі те, що відбувається в родині?

-         У чому різниця між причинами і виправданням насильства?

 V учень:

За будь-яких умов не можна виправдувати насильство, агресивну поведінку!

Будь-який тип поведінки чимось обумовлений, має причини.

Якщо дитина навчиться знаходити ці причини, міркувати над ними, можливо, вона зможе контролювати свою поведінку.

 4. Бесіда "Як зупинити насильство".

Як зупинити насильство, що відбувається в школі (поза школою)

  1. Ігноруй, не відповідай емоційно, не «танцюй під дудку» ґвалтівника.
  2. Дай агресору можливість зупинитися (наприклад: «Якщо ти не зупинишся, я буду змушений все розповісти дорослим»).
  3. Залиш цю ситуацію, піди від неї в інше місце (наприклад, зміни свій маршрут). Це не ознака слабкості!
  4. Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ти захищаєш себе, своє здоров’я, своє життя!

Якщо пункт 1 не спрацював, переходь до 2, якщо і він не спрацював, переходь до 3, далі – сміливо до наступного.

Зберігай рівновагу і спокій!!! Ти маєш право захищати себе!!!

Запитання:

-         Чи можна відповідати ударом на удар?

Відповідь:

-         Чи відомо вам, що після того, як один вдарив іншого, а той відповів ударом, конфлікт не вичерпаний? Адже, захист може бути різним, але він не повинен стати агресією. Агресія народжує агресію.

Запитання:

-         До кого звертатися в школі у випадку насильства?

Головне, щоб той, до кого звернеться дитина, правильно, тактовно, кардинально надав допомогу, а не став суддею чи агресором.

Наслідки знущань для жертви:

  • пропуски занять;
  • зниження успішності;
  • дратівливість;
  • поганий настрій;
  • слізливість;
  • зацькованість;
  • думки про перехід до іншої школи;
  • страх тощо.

Найстрашніший наслідок знущань – думки про самогубство та, у найтяжких, найбільш жорстоких і методичних випадках – суїцид.

Особистісні наслідки для агресора

Шкоду він завдає собі, коли не хоче відповідати за свої дії і спеціально заподіює шкоду іншим – він руйнує себе, своє здоров’я, адже лють, жорстокість, нелюдськість і злість руйнують його нервову систему, імунітет і хвороби неминучі.

 

5. Груповий малюнок «Насильство». Запропонуйте зробити спільний малюнок на дошці на задану тему, розподілити ролі у процесі створення.

Завдання вчить домовлятись і дає пси­хотерапевтичну можливість спостерігати, яку стратегію використовує кожна дитина, а також сприяє зближенню учасників групи. Ця вправа може стати початком відреагування.

Обговорення.

ІІІ. Підсумок виховного заняття

—Де ви можете застосувати отримані сьо­годні знання?

—Чи виправдались ваші очікування?

—Що найбільше запам'яталося?

—Яку частину заняття ви бажали б змі­нити? .

Назвіть адреси і телефони, за якими слід звертатись у разі виникнення складних си­туацій.

 

На фото: Дільничний інспектор, лейтенант міліції Фісаюк Сергій Едуардович, проводить профілактичну бесіду щодо недопущення  неповнолітніми насилля у колективі та про адміністративну і кримінальну відповідальність за це. 

 1

 

 

Повний список