Історія

6

«Радію, що залишаться люди, котрих любов до свого краю попровадить шляхетними дорогами і стежками на користь культури нашого народу…»

                                                             О.Цинкаловський


     Якщо підходити до терміну 10 років без емоцій, а з позиції вічності, то це срок зовсім невеликий, але якщо поглянути на даний проміжок часу з позиції педагогічного колективу, який протягом 10 років напружено працював над створенням закладу нового типу, то це може видатися досить значним проміжком часу, тому що і сил і творчості покладено багато. Одиницею виміру тут скоріше вже є не час, а комплекс витрачених зусиль, сконцентрованих у конкретних діях . І відлік тоді інакший. І внутрішні відчуття від прожитого. Так в дитинстві нам видається дуже багато , коли ми говоримо про 30 років, а коли виростаємо, то цей вік видається дуже незначим, кажуть, коли людина наближається до вічності в досить достойному віці, то їй видається , що вона ще й не жила. І це нормально, бо той , хто звик багато працювати натхненно, не відчуває втоми і віку , а роки давлять на плечі тому, хто з напругою виконував роботу, як обовязок. Бо коли ми з любовю робимо те, що зобовязані, сили наші подвоюються, і віку не відчувається. Рух- це життя як аксіома.
     Пятого березня 2003 року на сесії міської ради було прийняте рішення про відкриття Володимир-Волинської гімназії. А з першого вересня 2003 року вона гостинно відкрила двері перед гімназистами. Протягом літа активно у постійній взаємодії працювали міські служби по реставрації старих корпусів гімназії, досить часто проходили оперативки під керівництвом заступника міського голови Веремчука М.К. Міська влада оперативно керувала процесом , все робила для того, щоб це відбулося вчасно! І тепер це вже історія. Хоча порівняно з тисячолітньою історією міста вона може видатися незначною. Чи варті були зусилля тих, хто стояв у її витоків? Чи виправдана у часі перед громадою міста її 10-літня історія?
     Розпочинаємо хроніку гімназійного літопису. Спочатку було складно. Це стосувалося не стільки організації навчально-виховної діяльності в середині самого закладу, як утвердження у новому статусі перед очима громадськості і головне- перед замовниками освітніх послуг-батьками і їх дітьми, які повірили в запропоновану концепцію розвитку освітнього закладу нового зразка на базі бувшої ЗОШ №4. Вдаватися в деталі не будемо, але як показує сьогодення -зусилля були не марними. Ми відбулися і вже декілька років входимо в пятірку кращих навчальних закладів області. І згадуємо про це навіть не для того, щоб акцентувати увагу на своїх досягненнях, яких є багато в різних напрямках.Проте це є серйозний факт, який дає чітку інформацію для роздумів членам місцевої громади.
     А сьогодні є градіозні плани щодо подальшого руху вперед. Адже ніколи не потрібно зупинятися на досягнутому, дорогу долає тільки той, хто йде вперед.За пройдені роки ми навчилися реально споглядати на життя і будувати плани, які виконуємо. Вивчаємо можливості кожного і намагаємося їх реалізувати.Цієї мети притримуєвося протягом багатьох років роботи.